Любові, щоб за тим не стояло, як би про неї не писли - простої любові, де тебе розуміють, де є пристрасть і турбота🙌

Цвіте бузок за парканом в сусіда.
Дівча, що зроду не просило ласки
ні в кого досі — горде, непокірне —
іде, покірно просить скупаря:
“Продайте китицю пахучого дурману!”
І ось несе, захоплена, букет
коханому — сама, мов той бузок,
розквітла, молода, налита щастям.
У власному садку цвіте бузок.
Його плекають руки господині,
щоб ріс, щоб розвивався, навіть там,
де кам’янистий ґрунт, де мало сонця.
І рік за роком на столі в світлиці
дурман пахучий — розцвітає травень…
І — диво див — лишає цей бузок
в світлиці запах, що не в’яне з квітом,
що виповняє дім і простір душ,
мов музика, завішена в плен-ері.
Цвіте бузок. Вже руки малюків,
любов’ю материнською налиті,
приносять в хату запашний дурман —
фантазій фіолетові флакони.
І запах цей, мов життєдайний кисень,
сповняє силою очищеної крові.
Цвіте бузок. Не в’яне в серці травень.
1975/1978